Микола Міхновський

Українському визвольному рухові кінця ХІХ століття була конче потрібна національна ідея. Предтечею її стала вся національно-визвольна тема у творчості Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки.

І на вимогу часу сформулював її саме автор «Самостійної України». Безсмертна програма Міхновського і РУПівців не тільки витримала випробування історією, а й актуальна і сьогодні!

Микола Міхновський народився 1873 року у селі Туровці Прилуцького повіту на Полтавщині, де його батько Іван був сільським священиком. Батько — нащадок старого козацько-священицького роду — був національно свідомою людиною, свято беріг українські національні традиції і сміливо правив службу українською мовою. Родинне середовище виховало Миколу таким, яким він був усе життя, — свідомим українцем.

По закінченні Прилуцької гімназії Міхновський вступає до Київського університету Святого Володимира, де студіює право. Тут же бере участь у створенні першої української організації на націоналістичних засадах — «Братства Тарасівців», яке було першою спробою відродити національну ідею. У січні 1898 року Міхновський прибуває до Харкова, де відкриває свою власну адвокатську контору, а вже у січні 1900 р. з ініціативи «Ради Чотирьох» постає нова українська партія — Революційна Українська партія (РУП), для якої М. Міхновський пише програму. Нею і стала знаменита «Самостійна Україна». А вже у 1903-му Міхновський зі своїми однодумцями (брати Макаренки, брати Шемети, брати Шевченки, Є. Любарський-Письменний та ін.) засновує Українську Народну партію, яка стала першою українською партією з виразно націоналістичною ідеологією. Для неї М. Міхновський пише «Десять заповідей для УНП». Ось перша з них: «Одна, єдина, неподільна, самостійна, вільна Україна — Республіка робочих людей».

У 1905-му за допомогою М. Міхновського Сергій Шемет видає у Лубнах селянський часопис «Хлібороб» — перший часопис на Наддніпрянщині українською мовою.

У 1906-му перед виборами в Думу Міхновський випускає газету «Слобожанщина», де у статті «Націоналізм і космополітизм» стверджує, що здоровий націоналізм, а не космополітизм, є основою розвитку духовних сил українського народу.

У 1912 році Міхновський у Харкові майже рік видає газету «Сніп», де друкує патріотичні статті, мета яких — розбудити український народ! Лютнева революція 1917-го застає його у Києві, і він повністю поринає у політичну діяльність та займається створенням української армії. Але в Україні панує «соціалістичний психоз», і М. Міхновський залишається в числі тих відомих українських діячів, хто не перехворів на цю хворобу. Він творить нову партію — УПСС (Українську партію соціалістів-самостійників), яка виступила за незалежність України. Нарешті 29 березня 1917 року засновує український Військовий Клуб і починає організацію українського війська — Першого українського полку ім. Б. Хмельницького. Проте соціалістична Центральна Рада не дала втілити цей задум у життя.

12 липня 1917 р. у Лубнах постає Українська Демократично-Хліборобська партія (УДХП), яка увібрала в себе українських діячів-націоналістів (М. Міхновський, Дм. Донцов, Вяч. Липинський, Вол. і Сергій Шемети) і яка стає основою спочатку Українського Національного Державного Союзу, що пізніше перетворюється в український Національний Союз.

Після поразки української революції Міхновський у 1919–1923 роках викладає у Педагогічному інституті на Кубані, потім повертається до Києва. Проте його постійно переслідує ЧК, і 3 травня 1924 року М. Міхновського знаходять повішеним у саду київського будинку свого друга В. Шемета по вулиці Жилянській, де він жив. Справу, якій присвятив все своє життя великий син України, гідно продовжили Євген Коновалець, створена ним ОУН і наступні покоління націоналістів.

P. S. У день народження великого патріота України, засновника українського націоналізму Миколи Міхновського українські патріоти привели в належний стан нещодавно віднайдене завдяки синові Шемета місце поховання Міхновського на Байковому кладовищі та вшанували пам’ять Великого Націоналіста.