На початку 20 століття український народ чинив шалений опір комуні, яку він ненавидів до глибини душі. Увесь південь та схід України палав у повстаннях. Щоб зламати українців, комуністи вирішили застосувати голод, який заздалегідь був спланований як військова операція. Його наслідки стали катастрофічними для України.

Шістнадцять країн світу визнали голодомор 1932-33 років геноцидом українського народу. Натомість чимало політиків (вихідців совєцької системи) і досі стверджує, що ніякого голодомору не було. Мовляв, голодували й інші народи. Але є чимало красномовних фактів, що свідчать про протилежне.

Винесене в заголовок поняття „чорний” стосується одного з найчорніших періодів в історії України – голодомору 1946‐47рр., голодомору, який комуністичним бонзам майже вдалося викреслити з переліку своїх злочинів. Та лишилися і жертви голодомору, і численні архівні свідчення трагедії народу України. Оповідач і автор сценарію фільму – Євген Шаботенко – знає про голодомор 1946‐47 рр. не за чутками і не за чужими розповідями...

Трагедія 1932-33 років. Радянська влада штучно створює голод в Україні й на Кубані, пограбовані хлібороби вмирають, а мільйони тон пшениці відправляють за кордон. Про це свідчать очевидці.

Це історично-документальний фільм про голод 1932 - 1933 років. Створений двадцять років тому Святославом Новицьким і Юрієм Луговим за сприяння Комітету дослідження українського голодомору в Торонто та фінансової підтримки Національного кінематографічного управління, документальний фільм демонстрували на канадському телебаченні. Фільм не є екранізацією славетної книги Роберта Конквеста "Жнива скорботи" (Harvest of Sorrow).

ЦЕ (саме так — великими літерами!) повинні побачити всі — «і мертві, і живі, і ненарожденні»!.. Це — український фільм жахів, тим жахливіший, що все це було насправді. Фільм тримає у напрузі півтори години: він важко «тисне на психіку»; він примушує хоча б на мить уявити себе жертвою того дикого прояву людської деструктивності та садизму, яким був голодомор. І все це враження дорослого чоловіка без надлишку зайвої рефлексії та з міцною психікою, загартованою щоденною боротьбою за життя.

Фільм про голодомор в 1933 році в Україні. Очевидці тих подій дають інтерв'ю. Використані кінодокументи, які розповідають про голод країні в 1921-1922 рр.

Автори фільму проводять інтерв’ю з відомими українцями: політиками, істориками, громадськими діячами, які розповідають про трагедію України, дають оцінку подіям 1932-1933 років та згадують видатного історика і дослідника голодомору Джеймса Мейса.

Вони були дітьми, коли у їхніх батьків одібрали все. Селян, що жили і працювали на найродючіших у світі ґрунтах, було віддано на поталу голоду й повільної смерті. З тих, хто уцілів, формували армію рабів... Лише тепер ці люди оповідають про пережите. Про те, як їхніх батьків погнали у „світле майбуття”. Як забирали останнє. Як вимирали села. Як вони лишилися жити... „Краще б ми не народжувалися...” – говорить один із свідків.

"Фільм «Час темряви» звучить, як суворе нагадування про те, що ворог нашої нації піде на все, щоб стати господарем на її багатих землях. І так, як шістдесят років тому московські демагоги обіцяли золоті гори у вигляді світлого майбутнього всього людства - комунізму, так сьогодні шириться міф про «блага», які нібито чекають на нас у єдиному економічному просторі."