Класифікація самохідно-артилерійських установок Вермахту була складнішою, ніж у танків. Можна виділити декілька основних класів : штурмові знаряддя, самохідні лафети, штурмові танки, самохідні протитанкові знаряддя, винищувачі танків, зенітні самохідні знаряддя. Плутанина в класифікації посилювалася тим, що машини, що відносяться до одного типу, при модернізації фактично набували характерних особливостей іншого типу. Тому німецькі самохідні установки часто позначаються так само, як і їх базові шасі, що дозволяє дотримати певну хронологічну послідовність.